Міністр фінансів США Джанет Єллен нещодавно, беручи участь у зустрічі міністрів фінансів і керуючих центральних банків країн “Великої сімки”, закликала до “скоординованих дій” з протидії так званому “економічному примусу” Китаю. Це слова злодія, який кричить – тримайте злодія. Факти найкраще свідчать про те, хто займається економічним примусом і хто від цього потерпає.
Історично Сполучені Штати використовували економіку для примусу інших країн. У 1971 році Олександр Джордж, професор Стенфордського університету, вперше запропонував концепцію “дипломатії примусу”, щоб узагальнити політику США щодо Лаосу, Куби та В’єтнаму. Суть цієї концепції полягає в тому, що Сполучені Штати використовують загрозу застосування сили, політичну ізоляцію, економічні санкції, технологічну блокаду і т. д., щоб змусити інші країни робити зміни відповідно до вимог Сполучених Штатів, максимально зберігаючи американську гегемонію.
Китай завжди виступав за побудову відкритої світової економіки і ніколи не вдавався до хитрощів “економічного примусу”. Американська сторона хоче навісити цей ярлик на Китай, що є абсолютною підтасовкою. Про мету, з якою вона це робить, неважко здогадатися. Як зазначають аналітики, американська сторона хоче без жодних підстав отримати “козирну карту” у співпраці і переговорах між Китаєм і Сполученими Штатами в економічній, торговельній і фінансовій сферах, щоб, використовуючи сфабриковані звинувачення, змусити Китай піти на поступки.
У світі звернули увагу на те, що в американських ЗМІ безперервно поширюються чутки про те, що Сполучені Штати цього року до і після саміту G7 оголосять про “безпрецедентні” інвестиційні обмеження щодо Китаю, які стосуються таких високотехнологічних галузей, як напівпровідники, штучний інтелект і квантові обчислення.
Насправді технологічна блокада є звичайним засобом економічного примусу з боку Сполучених Штатів. У серпні 2022 року у США набув чинності «Закон про чіпи та науку», деякі положення цього закону обмежують компаніям можливість здійснювати нормальну економічну, торговельну та інвестиційну діяльність у Китаї.
Крім того, односторонні санкції також є неправомірним засобом економічного примусу з боку Сполучених Штатів. Сполучені Штати придумували різні приводи для придушення китайських високотехнологічних компаній, що володіють міжнародною конкурентоспроможністю, і вже включили більше 1000 китайських компаній в санкційний список. З глобальної точки зору, Сполучені Штати до теперішнього часу ввели односторонні економічні санкції майже щодо 40 країн світу, і це торкнулося майже половини населення земної кулі. Станом на 2021 фінансовий рік США запровадили понад 9400 санкцій, що призвело до величезної гуманітарної катастрофи. Згідно з аналізом Інституту Брукінгса в Сполучених Штатах, в найважчий період епідемії “нового коронавірусу” в Ірані наслідки санкцій США, ймовірно, призвели до 13 000 смертей.
https://ukrainian.cri.cn/2023/05/15/ARTIcOYF86CgJTwnixxE91oo230515.shtml