Прохолодний передвесняний вітер пронісся над Дніпром, і Тарас струснув своїми білими пір’ям. Він полетів у бік Софійської церкви, і його увагу привернув електронний екран на ліхтарному стовпі — золотисті млинці з начинкою пихкали на сковороді, кришталева пельменна скоринка обгортала рожеві креветки, круглі білі пельмені плавали в блакитній порцеляновій чаші.
«На китайський Новий рік для їжі не має обмежень», — миготіли субтитри в сутінках. Тарас змахнув крилами і піднявся в небо, прошмигнувши над Золотоверхим собором, він полетів на Схід.
За 15 днів мандрівки кінчики крил Тараса вкрилися інеєм. Пролітаючи через сибірську хуртовину, він побачив на березі річки Цяньтан безкрайні ліхтарі. Коли перший повний місяць Свята Ліхтарів підіймався над пагодою Лейфен, Тарас вигукнув: «З Новим роком!» Він приземлився перед пам’ятником на зруйнованому мосту й замахав крилами до маленької дівчинки, що тримала тістечко танхулу.
Дівчинка, заплітаючи косу, широко розплющила очі й здивовано поглянула на екзотичного гостя, який розмовляв китайською. Потім, піднявшись навшпиньки, вона потягнула Тараса за кінчик крила: «Тарасе, хочеш відгадати загадки? Вгадай три — і отримаєш тан’юань»!
Цього вечора озеро Сіху перетворилося на справжній лабіринт світла. Ліхтарі у формі 12-ти знаків зодіаку спліталися вздовж білої набережної, а невеликі ліхтарики плавали по озеру. Найбільше вражав стометровий «дракон» на вулиці Бейшань. Кожна пластинка луски якого була прикрашена золотими і срібними загадками. Тарас, пролітаючи під третьою лампою з лотосом, побачив загадку: «Ластівка будує гніздо з глини — яка назва місця в Ханчжоу»?
«Це… це вулиця Хефан!» — раптом згадав Тарас, побачивши зелений дах і білу стіну, коли летів через канал. Натовп вибухнув аплодисментами, але дівчинка, показавши на загадку на хвості дракона, тупнула ногою: «Фенікс не сяде на дерево, яке не любить. Що це»?
«Це вулиця Іньфен!» — відповів Тарас, розповідаючи, що в Україні фенікс любить дуби, але тут платани красивіші, ніж у Києві. Поруч стояв чоловік на милицях, він посміхнувся: «Посадив платан, і фенікс прийшов — цей іноземний гість знає наші традиції».
Коли пробив опівнічний дзвін, дівчинка принесла Тарасу теплі тан’юані рожевого, фіолетового, жовтого та зеленого кольорів, начинені різними смаколиками: трояндою, чорним кунжутом, манго та жовтком. «Але ж на Свято Весни зазвичай їдять пельмені!» — здивувався Тарас.
Літній чоловік на милицях посміхнувся і сказав: «Свято Весни триває вже 15 днів, сьогодні — Свято Ліхтарів. Як кажуть, до кінця місяця все ще Новорічне свято»! Тарас, випрямивши свої стрункі ноги, став танцювати український танець. Він вигнув шию в красиву дугу, а кінчики його крил торкнулися снігу на платані. Люди обмінялися привітаннями: «Щасливого Свята Ліхтарів»!
На прощання Тарас поклав насіння соняшника в долоньку дівчинки: «Приходь до нас у Київ на день весняного рівнодення. Я буду чекати на тебе під золотим куполом Софії, і разом ми посадимо соняшники». Він злетів і, ковзнувши по воді озера Сіху, полетів на Схід.