Вчитель із США через 26 років знову приїхав до китайської пустелі Маоусу, де колись допомагав місцевим жителям висаджувати дерева. Сьогодні він на власні очі побачив, як безжиттєві піски перетворилися на зелений ліс. Ця зустріч стала продовженням історії дружби, що почалася ще в 1999-му.
Вчитель із США Рональд Сакольскі: «Побачити все на власні очі… Це справило на мене найсильніше враження. Я бачив фотографії, багато чув про це. Але тільки опинившись тут, зрозумів, що все це справді сталося».
Для американського вчителя Рональда Сакольського ця історія розпочалася у 1999-му — коли він побачив по телевізору Їнь Юйчжень. На той момент вона вже 14 років разом із чоловіком озеленювала пустелю, заробляючи всього 250 доларів на рік. Вражений її наполегливістю, Сакольскі зібрав через американські фонди 5 тисяч доларів — першу закордонну пожертву на її справу. За понад чверть століття саджанці товщиною з палець перетворилися на високі дерева.
Рональд Сакольскі також розповідає: «Раніше я думав, що в пустелі можуть рости лише кактуси. Але вона показала нам, чого можуть досягти китайці. Подивіться, що їм вдалося створити».
П’ять тисяч доларів — перша значна допомога, яку отримала Їнь Юйчжень, — допомогла висадити понад 50 тисяч дерев. За 41 рік за підтримки держави та різних організацій вона озеленила близько 4 тисяч 700 гектарів, висадивши понад 8 мільйонів дерев. Коли Їнь Юйчжень починала, пустеля Маоусу у Внутрішній Монголії була практично безжиттєвою. Сьогодні зелень покриває 85 відсотків її площі.
Заступник начальника відділу екологічного будівництва Управління лісового господарства та лугів хошуна Ушен Чень Цзилян: «Ще в 1950–60-х роках у хошуні Ушен було запроваджено політику заборони оранки земель та захисту пасовищ. Тут створили сім державних лісгоспів, станцій боротьби з опустелюванням та розсадників, а також 40 лісових господарств, організованих колективами та виробничими бригадами. Так розпочалося масштабне озеленення території за участю місцевих колективів».
Після 1978 року тут закріпили простий принцип: хто посадив дерево — той ним володіє. Так до боротьби з пустелею долучилися держава, колективи та самі мешканці. Сьогодні озеленення змінює не лише ландшафт, а й життя людей: доходи зростають, а там, де колись відступали перед пісками, тепер ростуть ліси.
Джерело: Читати оригінал